Шмат вогкістю оббитої стіни
Малює мені коників в уяві.
Собі ж я вимальовую розкутість.
А мав би вимальовувати заздрість.
А чи більмо свого далекозору?
Хтозна.
Не сам ставлю в житті такі питання.
Мої надбання
комусь у користь стали взагалі?
Як не мені,
То вже нікому.
Зеленкуваті сливи.
Двомісячна солома
Із ароматами вчорашнього дощу.
Я не писав. І не пишу.
Я сутінками граюся у вірші.
Навколо, ніби білий шум,
Пливуть статті.
Рядки у тиші
Волають публіці, що лине повз думки.
Оці рядки.
Рядки моїх докорів і сумління.
Вагань і сподівань.
Утома.
Ніч.
Безсилля.
Письмовий стіл став цвинтаром старань.
////
12.07.2020
