А часом буває, що зламані крила
Хоча, ще здаватися зовсім не час,
Моментами думаєш, зовсім безсила,
Та потім, ти пробуєш ще один раз…
І важко, коли найрідніші у спину,
Штовхають і б’ють, незважаючи на…
Вважала, що поруч – це рідна людина,
А як з’ясувалася, що не твоя…
Не треба нічого, словам вже не вірю
Бо тільки у вчинках уся людська суть,
Десь глибоко в серці, маленька надія,
Все зміниться з часом, погане забудь.
Тримайся за мрію, роби свою справу
І серце потрохи своє відкривай,
Не буде світ завжди до тебе ласкавим,
Він різним буває, доросла, звикай,
А вогник у серці нехай завжди сяє,
Любові до світу тобі додає,
Найбільша гроза і негода, минають,
І час для веселки тоді настає…
©Марія Скочиліс
ID:
891450
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 11.10.2020 23:44:37
© дата внесення змiн: 11.10.2020 23:44:37
автор: Марія Скочиліс
Вкажіть причину вашої скарги
|
