Пісня і мова –
код українця,
якого не знає
ворог-москаль,
зубами скрегоче,
скиглить і злиться,
тягне
кривавої долі візка…
Танками тягне
віз той по Світу
з кров’ю,
з брехнею
про святість і мир,
російський, звичайно,
з російського вітру,
що в темінь засмоктує людство,
як вир…
Що за країна?
Куди вона пнеться?
Чого їй замало? –
води
чи землі? –
ота, що є – Моксель,
Росією зветься,
ота, що століття –
«Росія в імлі»…
Що то за люди?
Чи є матері в них?
Чи сльози
ті мАтері ллють,
як їхні
«сыночки»
вбивають невинних,
тупих комісарів
засвоюють лють…
Не в радість цим покидькам –
щО буде після,
які споконвіку конають в рабах –
що є Україна –
велична, як пісня,
і вільна,
і ворогу
не по зубах…
03-11.05.2021 р.
