Усе колись переболить,
Розтане, як туман ранковий,
І прийде день новий, чудовий,
І щастям в дзвони задзвенить...
А нині з болем сам-на-сам,
Хоча кругом снують мільйони,
В душі накреслила кордони,
Віддалась ночі і сльозам...
Але і це колись пройде,
Як дощ чи сніг, чи вітер лютий,
Вуста згадають сміх забутий,
І сонце над життям зійде.
Он час стікає по лозі,
І скоро все...це все минеться,
Любов не зникла з мого серця,
Лише скупалася в сльозі,
Що на щоці, мов лист, тремтить,
Вчепилась сіллю, мов руками,
За мить згубилась під ногами...
Усе колись переболить...
***
