Відчуваю тебе крізь простирадло,
Ледве чую подих тихий твій.
І для мене життя з тобою мало.
Мало снів твоїх, бажань та мрій.
Не лишу тебе я на одинці,
На складнім шляху твого життя.
Може на хвилину вийду на зупинці,
Щоб побачить тінь від майбуття.
Ми з тобою вічні пасажири,
Того маршруту, що звемо ми любов.
І від зупинки, до зупинки будем щирі.
У раю живемо ми, немов.
