|
Рудоволосими кленами осінь
Прикрасила двори,
І павутин вітер срібло розносить
Під кожен свій порив.
Ніби на землю художниці пензель,
Із вічних впав небес,
Ніби душі проповідує тезу:
Творець є - всіх чудес!
О, осінь золота, твоя пора прийшла,
Зеленим листям клена фарби принесла,
Щоб, як багаття спалахнули,
І райський одяг одягнули,
О, осінь золота, твоя пора прийшла.
Килим із золота листя ти шиєш,
Й кладеш під ноги скарб,
Душі чуттєво надією грієш -
Багаттям райських фарб.
Бабине літо, мов каже: не бійся,
Творцю чудес повір,
Ще з всіх пісень заспіваєш ти пісню -
Під струнний перебір.
О, осінь золота, багато в світі мов,
Зі мною на своїй, співаєш про любов -
Любов, що душу воскресає,
У негараздах всіх втішає,
О, осінь золота, життя і є любов.
Ти врожаї подаруєш багаті,
Хай тіло їсть і п'є,
Але не зможеш дарів душам дати
Тих, що любов дає.
Кленами в царському одязі будеш
Звістку нести в серця:
Святом життя душам люблячим буде,
Святом, що без кінця!
О, осінь золота, як ліки від ниття,
І, ніби звістка душам від Творця життя,
Що любить Він своє творіння,
Вдихнути прагне Дух нетлінний,
Щоб дати Дар їм вічного життя!
Тези — коротко сформульовані основні положення доповіді, лекції, статті тощо.
Листопад, 2022
####################
Рыжеволосого бабьего лета
Рыжеволосыми клёнами осень
Украсила дворы,
И серебро паутинок разносит
Под ветреный порыв,
Словно художница кисть уронила
На шар земной с небес,
Чтобы душа моя вновь убедилась
Что есть Творец чудес!
О, осень рыжая, пришла твоя пора,
Ещё зелёным лист кленовый был вчера,
Ну, а сегодня загорелся,
В багрец и золото оделся,
О, осень рыжая, пришла твоя пора!
Золотом шитый на землю ты стелешь
Свой лиственный ковёр,
Душу согреет и соснам и елям
Твой, сказочный костёр,
Рыжеволосого бабьего лета
Надежд и грёз костёр
Скажет, что лучшая песня не спета
Под струнный перебор…
О, осень рыжая, давай споём с тобой
Ту песню счастья, что даёт душе любовь,
Любовь, что душу воскрешает,
В земных невзгодах утешает,
О, осень рыжая, давай споём с тобой!
Ты в закрома щедро хлеба насыплешь,
И дашь дары садов,
Но драгоценней даров не отыщешь,
Тех, что даёт любовь,
Рыжеволосыми клёнами будешь
Напоминать сердцам:
Жизнь – это праздник, не серые будни,
Праздник, что без конца!
О, осень рыжая, пришелица с небес,
Из года в год несёшь в сердца Благую Весть,
Что любит Бог свое творенье,
Дать душам хочет Дух нетленный,
Чтоб жить, как детям Божьим им, в раю чудес!
Октябрь, 2002
ID:
964537
ТИП: Поезія СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний ВИД ТВОРУ: Вірш ТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 02.11.2022 20:26:07
© дата внесення змiн: 07.01.2024 15:32:57
автор: Ведомая любовью
Вкажіть причину вашої скарги
|