А потом нам ещё предстоит отстроить язык.
Чтобы свеча перестала быть окопной,
чтобы птица снова покрылась перьями,
чтобы цветы перестали плеваться огнём.
Чтобы подвал снова стал жилищем сладкого варенья и усатой картошки.
Чтобы тепло стало тёплым, не отзвучивая «тепликом», как нашим дедам отзвучивало «теплушкой».
Язык отстроить трудней всего, ведь даже когда мы вставим все окна, они останутся оконными проёмами,
и стена, заново окрашенная, не будет иметь значения, если за ней не будет второй,
и даже когда постелим ковры, не перестанем думать о прочности перекрытий под ними:
так война обнажила наши дома до скелета,
содрала с нас кожу, чтобы легче было проверить, бьется ли ещё под ней сердце.
Сердце бьётся, и мы успокаиваемся. Таким стало значение слова «спокойствие».
Но удастся ли нам вылечить слово «мир», чтобы из него не высыпались вооружённые до зубов оккупанты?
Удастся ли нам отстроить слово «братство», чтобы от него не сдавливало в горле?
И даже если слова эти останутся в поле, непригодные и тупые, как обгоревшие вражеские танки,
стоит ли сожалеть о них? Разве мало нам будет печали?
(Перевод с украинского)
**
А потім нам ще доведеться відбудувати мову.
Щоб свічка перестала бути окопною,
щоб пташка знову вбралася в пір’я,
щоб квіти перестали плюватись вогнем.
Щоб підвал знову став житлом солодкого варення й картоплі вусатої.
Щоб тепло стало теплим, не відлунюючи «тепликом», як дідам нашим віддавало «теплушкою».
Мову відбудувати найтяжче, бо навіть коли ми вставимо усі вікна, вони залишаться віконними отворами,
і стіна, пофарбована свіжо, не матиме значення, якщо за нею не буде другої,
і навіть коли постелимо килими, не перестанемо думати про міцність перекриттів під ними:
так війна оголила наші доми до скелету,
здерла з нас шкіру, щоб легше було перевірити, чи ще б’ється під нею серце.
Серце б’ється, і ми заспокоюємося. Таким стало значення слова «спокій».
Але чи вдасться нам полікувати слово «мир», щоб із нього не висипалися озброєні до зубів окупанти?
Чи вдасться нам відбудувати слово «братерство», щоб від нього не здушувало у горлі?
І навіть якщо слова ці лишаться в полі, непридатні й тупі, як обгорілі ворожі танки,
чи варто буде сумувати за ними? Хіба мало нам буде смутку?
ID:
967734
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 08.12.2022 12:35:11
© дата внесення змiн: 08.12.2022 12:35:11
автор: Станислав Бельский
Вкажіть причину вашої скарги
|
