Все бува колись востаннє:
Поцілунок, зустріч, погляд…
Ми простились на світанні,
Я забрав з собою спогад
Про твою чорняву косу
І твої вишневі губи,
Про останню нашу осінь
Іншої у нас не буде
Там, куди від тебе йду
Смерть на все живе полює
Я іду не в добру путь
На мене чекають кулі
Дякую, що відпустила,
Хоч не хтіла відпускати.
Дякую тобі за крила,
Без яких не міг літати
Я узяв з собою небо
У твоїх очах-криницях
Голос, що лунає степом
І мене до себе кличе
Я узяв з собою подих
Тим, що дихатиму поки,
Не погаснуть наші зорі
І накриє землю попіл
Доки моє серце б’ється,
В ньому житиме кохання,
Що ім’ям твоїм озветься…
Моє перше і останнє
Вибач мені твої сльози
І одне на двох мовчання
Вибач, люба, дуже прошу
Якщо бачились востаннє
/Олексій Мазур, червень 2024/