Коли в молодого легеня на ланітах виступає рум’янець через зворушливий трепет у грудях та пустотливі думки, коли на горизонті виринає прекрасна німфа, з якою йому конче кортить поладнати, на порятунок приходить запаморочливий трунок, після вживання якого на волю виривається, як Халк зсередини хлопчика-мізинчика, допитливий відчайдух, котрий хвацько знаходить влучні слова, щоб влестити їй вуха, розтопити серце, розпиляючи свої кровні на її якісь витребеньки, лише для того щоб заплентати до неї додому на кілька годин, та похапцем звідти втікти, поки вона ще спить, щоб потім не було непереливки від її батька.
