Чистий аркуш хвилює безмовним тремтінням почину,
Нескінченним багатством можливостей втілення форм.
Я дивлюсь ніби крізь і, здається, шукаю причину
Щоб уникнути долі на ньому писати притьмом.
Тільки досить відмовок і досить мабуть блазнювати
І чекати, що вдача підхопить і вмить освіжить.
Пошук сенсу – порожній, а час не дозволить чекати.
Усвідомлюєш істину: є що сказати – кажи.
І відтак, ці емоції шрифтом біжать по паперу
Та виплескують те, що можливо ховалось в душі.
Я навчаюсь відвертості, в світ відчиняючи двері
І відтворююсь сам в боязкому своєму вірші.