|
Вповзла у душі заздрість, як змія,
Коли Адам і Єва дали згоду,
Звеличити над Богом горде "я",
Придбати щоб диявола природу.
Придбали заздрість, ненависть, брехню,
І вирок "смерть за гріх" - усі придбали,
До здійснення вердикту - метушню,
Це те, що від свавілля ми набрали.
Диявол в душі заздрістю заліз,
А разом з заздрістю і смерть залізла,
І на Творця, і на творіння злість,
Тому із наших душ назовні лізе.
Бо заздрість, як ракети типу "град",
Прицільно в кожну душу вилітають,
Їх може запускати в брата брат,
Що, ніби Каїн Авеля вбивають.
В скандалах, війнах, підступах, плітках,
Одне коріння - заздрість душогуба,
Хто душі вчить, що сенс життя - в грошах,
Без них "на полку можна класти зуби".
Із рабства заздрощі Своїм життям
Всіх викупив Христос, щоб в душі влити,
Святі, безсмертні, райські почуття,
Що сили надають, як Бог, любити!
Ключ у Христа від вічного життя,
При покаянні - дУші Він впускає
До раю, де "люблю" серцебиття,
Де заздрості і зрадників немає.
Та вийти з рабства смертного гріха
Душі Спаситель душу не примусить,
Любов, чи заздрість, скромність, чи пиха,
Душа обрати добровільно мусить.
Час визнати нам істину просту:
Не любить заздрість, а любов не заздрить,
Й довірити навік дУші Христу,
Хто їх, як люблячий Господь, не зрадить!
Спасителю ми рідні, чи чужі,
І рішення яке душа приймає:
Чи зрадити Спасителя душі,
Чи, ніби тінь, іти за Ним до раю❓❓❓
***
МЕТУШНЯ — поспішний, безладний рух; дрібязкові турботи
ЛІЗТИ - пересуватися по поверхні всім тілом (про плазунів); плазувати.
"Покласти зуби на полицю» - голодувати, бідувати
ПИХА, гординя — неналежне почуття власної вищості, погорда
###################
Зависть всегда была - противником любви
Кто чёрною зовёт её, кто белою,
Да, хоть, её всемя цветами назови,
Во все века дела не Божьи делала,
Зависть всегда была - противником любви.
Она прельстила мыслью душу Каина,
Чтоб брата, кто успешней был в делах, убил,
Над Каином не стать бы ей хозяином,
Родителей своих, когда бы он любил.
Иуду соблазнила на предательство
Христа за то, что Его выбор посчитал
Над гордостью своею надругательством,
Что вспоминать в веках Марию обещал.
И знал Пилат, что предали из зависти
Первосвященники Невинного Христа,
Ведь предают всегда, кому не нравится
Чей-то успех в делах, и чья-то доброта.
Хоть презирали иудеев римляне,
Но не хотел Пилат Невинного казнить,
Пытался он - язычник, грешник, искренне,
Спасти Христа от тех, кто требовал "распни".
Смерть с завистью - наследство нам от дьявола,
Хоть смерть и смертный грех Побеждены Христом,
Но право выбора душе оставлено:
Иметь в крови Христа иль дьявола геном:
Или любовь и рай - с Творцом подобие,
Иль зависть, душам - ад, телам надгробие...
***
ПРОТИВНИК - тот, кто противодействует, враждебно относится к кому-чему-н.
ГЕНОМ - совокупность наследственного материала
ID:
1027827
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 03.12.2024 21:08:36
© дата внесення змiн: 03.12.2024 21:22:28
автор: Ведомая любовью
Вкажіть причину вашої скарги
|
