Казка
Це було 4 грудня 2024 року. Вирішила одна жінка - письменниця, прогулятися лісом. Зробила вона кроків із тридцять, бачить, віз на дорозі стоїть біля дуба і коні біля нього. Підібралася жінка ближче до воза й побачила діда сивочолого з бородою, що сидів на землі під дубом.
- З вами все гаразд? - спитала його.
- Не все. Ногу підвернув, не можу встати.
- То я вам допоможу, - мовила письменниця.
- Допоможи.
- А, може, швидку медичну допомогу викликати? - спитала чоловіка.
- Не треба допомогу. Тільки допоможи встати і підведи до воза. У мене там крем чудодійний є в наплічнику. Змащу ним коліно і перестане боліти.
Зробила жінка те, про що її попросив сивочолий.
Ще й крем із наплічника витягнула і подала діду. Змастив він ним коліно й усміхнувся.
- Біль минув, - мовив. - Проси тепер щось у мене, жінко. Дам тобі за те, що виручила мене.
Глянула письменниця на віз, а там три торби стоять - одна з грибами, друга - з травами лікувальними, а третя зав'язана.
- Дайте кілька грибочків, якщо не шкода, люблю їх їсти.
- Бери цілу торбу.
Взяла я. Подякувала. Зробила три кроки в напрямку виходу з лісу, а тоді
обернулася і спитала у сивочолого:
- А чи не могли б ви сказати, діду, що у вас у тій зав'язаній торбі лежить?
- Можу сказати. Гроші там. Але ти, жінко, вже свій вибір зробила. Тож іди додому і чисть гриби, які взяла.
- Гаразд. А хто ви такий, можна спитати?
- Миколай-чудотворець.
- Справді?
- Так.
І тут, о чудо, дід із звичайного на очах жінки перетворюється на того Миколая, якого ми звикли бачити на картинках. Уявляєте її стан?
Письменниця мало не зомліла. Але опанувала себе, вклонилася Миколаю і пішла. Зробивши три кроки, знову обернулася, але вже ні святого, ні його коней та воза не побачила на лісовій доріжці.
Однак торба з грибами була у її руці. Значить був таки Миколай? Ішла жінка додому, думала собі: "І чому я не попросила ту зав'язану торбу? Мала б гроші, видала б гарні книжечки за них. І раділа б! Але як вже є, так є. Дякую і за гриби!"
Чудова казочка! 
Цікава казочка! 
