Коли зима не снігом, а дощем,
І вітер носить попіл понад містом,
Херсон живе — крізь темряву і щем,
Залишившись для ворога тернистим.
Гримлять удари, стогне сивий дах,
І темрява стискає місту груди.
Але Херсон, хоч зранений в боях,
Стоїть, мов щит, — незламний і могутній.
Тут кожен камінь пам’ятає біль,
І кожна вулиця звучить мовчанням.
Це місто вільних, сповнених надій,
Нескорених сердець повстання.
І хоч нестерпно ранить серце час,
Херсон стоїть, не знаючи упину.
Новий рік сяє світлом поміж нас,
Бо, солдати місто боронять безупинно.
