замети мене дощем,снігом притруси-
я забула, що тебе звати не прощай,
і скотилася униз краплею роси.
там, де молодість, мене більше не шукай.
запізнилася на рік, ну, а може, три
заклеймуй мене, убий, схорони на дні,
поверни назад наш час,вечір той зітри,
ми були спочатку вдвох, а тоді-одні.
час перетікає в дим, ну а дим-в пісок,
і байдужість- наче клей,наче все одно...
на зіницях кайдани, на губах-замок
повертаюся назад, де чекає дно.
