Ти відпускаєш моє серце,
Та біль чомусь не відчуваю я.
Я знаю, що чим дальше буде тяжче,
Що серце заболить не раз.
Та зараз відпускаю я тебе.
Можливо серце не захоче,
Можливо біль, він вб’є мене,
Та час, він не спасе мене…
Я не кажу, що я згасаю,
В моїх очах ти не помітиш жодної сльози.
Та це не значить, що я тебе вже не кохаю.
Кохаю я, і відпускаю я.
Нехай говорять всі, що я невірний,
Нехай кричать у слід мені.
Та відповідь почує лиш єдина,
Можливо нею будеш ти…
Можливо скаже хтось,
Що час є ворог наш.
Але лиш тільки він відкриє всі слова,
Він змінить всі привичні ролі,
Він змінить і твоє, і моє життя.
Та час, лиш тільки він пройде,
Я не поставлю крапку.
Я буду жити далі, ти повір…
Я знов повіру у кохання,
Я знов скажу, що я люблю.
Я знов відчую чужі губи,
Я знов відпущу, бо люблю…
