Чекати..,а чого не знати,
Коли наступить ждана мить,
Яку ніяк не описати,
Яка в тумані десь бринить...
Ця мить - частина саме того,
Чогось глибокого,хмільного,
Того,що прагне кожен з нас
Хоча б попробувати раз.
Та те жадане за туманом,
Що є стіною перед нами,
Яка у кожного своя
За різновидністю буття.
За різновидністю страхів,
В яких і гордість,і чийсь гнів,
І бо́язнь того забуття,
Де є ймовірним каяття..
Невпевненість,і біль,і страх,
Слова,що назавжди в думках...
Це все будує саме ту
"Спокусливу" і "чарівну" стіну
Стіну надій і всіх тих мрій,
Яка так вводить нас в оману,
В яку нема сміливості ввійти
Без опіку її холодного туману..
Тому лишається чекати,
Чекати,а чого не знати,
Коли наступить ждана мить,
Яка в тумані десь бринить...