Згадаю я то наше літо
Де гай шумів, де ти була.
Було тоді кого зігріти
Любов була, тепер - нема.
Забуду твої карі очі,
Забуду ті, свої літа.
Та забувати тебе не хочу.
Я все ще той, та ти не та.
Ти знаєш, як буває тяжко,
Коли згадаю ті часи?
Забути це нестямно важко,
Не легко цей тягар нести.
А де кохання то, єдине,
Що берегли ми, як зіницю?
Ти пішла і я тебе покинув.
Полинула на волю,відправився в в'язницю.
Сказав би я, що винувата ти,
Та серце вірить, що любила
Чи сам відчув смак гіркоти,
Та гіркота мене зцілила.
Ті муки, що живуть зі мною,
Немов дітей ми породили.
І те сміття, що називав любов'ю
Вмить порвали та спалили.
Пішла... Залишила лиш сподівання.
І з кожним днем скоріше забуваєш.
Коли знайдеш своє кохання,
може й мене тоді згадаєш.
́́́
