Дехто йде, дехто з них шкутильгає,
Ну а більшість в візочках сидить,
Та в очах їхніх смутку немає,
Хтось щось скаже, а хтось белькотить.
На вечірку їх всіх запросили,
Щоб полишили хатній полон,
Дні до неї вони все лічили,
Зазирали, що там за вікном?
Чи приїде за ними автобус,
Що зручний є для їхніх візків,
І погасить чекання жадобу
Їм на радість та втіху батьків?
Гучно музика в залі заграла,
За столами враз гамір затих,
Їм майстерно актриса співала,
Торжество почалося для них.
Хто руками махав, а хто хлопав,
Хтось із себе вдавав співака,
При оваціях дехто лиш зойкав,
Бо ладунку не мав у руках.
А пізніше була дискотека –
Інвалідних візків карнавал,
Хоч було волонтерам нелегко,
Однак радість наповнила зал.
Танцював хто як знав і як може,
Навіть хтось удавав гопака,
Виходивши з незручних положень,
Що бували в танку для візка.
Повертались додому веселі,
Позитивний ввібравши заряд:
Є ще люди до них милосердні,
Пам’ятають про них як-не-як.
16.11.2011р.
Дяже шкода, що ці люди не мають можливості часто зустрічатися...
С.Плекан відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Коли наша установа вперше в 2007р. провела таку вечірку, то неповносправні були дуже втішені і приємно здивовані, що про них хтось згадав. Їх ніхто нікуди не запрошував, а тут концерт та танці. Цього року, на жаль, коштів нам не виділяють, крутимось як можемо.
Тільки б потім їх не забували і не було б це просто акцією.
С.Плекан відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Установа, в якій я працюю, старається періодично проводити такі вечірки. Хоча проблем багато, бо грошей нам на це зараз не виділяють, доводиться бігати, просити благодійників.
