Дожити б цієї Пасхи,
cхововаши всі настінні годинники,
нагодувати світанки омлетом із сторінок біблії,
прочистивши попередньо шлунок молоком,
закидати всіх бізнесменів
банановими шкурками.
дожити б до цього різдва.
адже ти народилась така
незаймана посеред техаської нафтової свердловини
із крилами дитини
із ріжками демона.
І дерева як похилі солдати повинні передати
усю церковну музику, яку переспівую я тобі
і іржаві банкноти змусять Іуду зрадити Христу іще раз,
і твоя краса змусить мене впасти на коліна,
змусивши викупити всю нафту у твого брата-бізнесмена
По церковних канонах я - ніхто
ти – свята,
загорнута в блакитну шаль,
ти та солодка мить розчарування,
яку хочеться вдихати в легені,
залишити на пам’ять смог оливи і
книжечку молитв до святого Тадея.
Адже твої вени наповнені святою водою,
мої ноги пливуть за течією чорного океана,
і всі вояки, немов похилені дерева змусять
мене впасти на коліна і помолитись вперше
за цей щасливо прожитий рік.