концентрація руху в глибинах твоїх годинників,
переповнені вщент маршрути годують чварами.
ми заварюєм сон з безнадійно твердих замінників
і готуєм до бою поснулі на завше армії.
розійшлися по швам асфальтовані недовулиці,
сто простягнутих рук на одну обмеженість.
хтось побачить з гори і собі розчулиться,
виплітаючи втомлено людськості це мереживо.
потім графік робіт поза серцем усе щільнішає,
місто зранку смакує безсоння за ніч розпатлане .
і направду ніхто тут не буде ставати іншою,
бо мовчання у горлі застрягло терпінням ватяним.
Мені дуже подобається, що в тебе кожне слово живе.. воно кричить, плаче, сумує, здається вже от-от складе руки, але в останній момент піднімається і продовжує шлях.. згадуються слова Мавки:"Я маю в серці, те що не згорає!"
Biryuza відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Взагалі кінцево це дуже не просто в таку ось форму укладати сенс. Я лише намагаюся писати щось подібне. Таке сприймається на тонкому рівні. Вставляє не всім, але якщо вставляє, то від душі.
Biryuza відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
форма і зміст виникли одночасно.
бажаю аби у Вас виходило