Мокре місто - риба в сіті,
Люди проблемами налиті,
Тільки дощ собі фантазує -
По бруківці легко танцює.
Йому немає зовсім справ,
Що в когось так мало грошей.
Очевидно ж він не знав
Скільки існує поганих речей.
І вже остаточно наплювати
На кришталеві людські забаганки,
А ми продовжуєм шукати
Щастя крихкого - уламки.
Вилий на нас все ,що маєш,
Поділися своєю щедрістю...
А ти січеш і на все забиваєш
З такою холодною легкістю.