Басейни з птахами землі ( за уч. Асоціального Невротика)
«В цих басейнах плавали птахи,
що не навчились літати
Вони могли, але не прагнули
пізнати висоту неба». –
Скаже тобі старий священик з Карпат
птахи осені.
Вони часом нагадують
батарею що зігріває лід зсередини
або ж ті ж басейни
оскільки в їх водах часто
грузнуть потяги чи експреси
і машиністи в такі миті
перетворюються в одиноких
вершників
оскільки підіпхати потяг
нікому
хіба що птахами
що батареями обігрівають
долоні машиніста
і цей машиніст в своєму тілі
ув’язнений адже колись він був
величним музикою, який
на жаль бомжував
він бруднив піаніно своїми
замащеними сажею та олією
руками
і повітря наче польовий цвіт
здіймалось у невагомість
все здавалось легким
тільки руки що грали на піаніно
мелодію за мелодією
грузли в інструменті,
наче в нафті,
сплячих танкерів
і ця музика ламала
вікна чужих сердець
вона руйнувала кордони
перетворюючи час на
безчасся
в якому всі прикордонні
служби вмирали
і всі бенкетували б
на похоронах цих людей
якби ця музика
не була настільки сумною
знаєте,
мушу зізнатись вам
що всі потяги прямують
у так зване потягове депо
на дні светрів машиніста,
де розклався тенісний корт,
на борту якого водії
залишають
свій одяг
що власне є
басейном для птахів
які вирішили
не літати.
