Самотньо в моїй квартирі,
Новорічні свята минули,
На дворі холодно, сиро,
Яскраві емоції заснули...
Не смакує улюблене пиво,
Горло болить від морозива,
В прокаті знову "Кримінальне чтиво",
Всюди агресія як корозія...
Порятує хіба що чай,
Якщо додати до нього бальзаму,
Снігом засипало наш край,
Зима розігрує драму...
По новинах знову клята криза,
Черговий її виток,
"Майбах" купила відома актриса,
В кожного свій заскок...
А ціни в бутиках шалені,
В судин починається звуження,
Не витримують мої кишені,
Фінансового напруження...
І друзі чомусь мовчать,
Кожен в своїй рутині,
А як там протилежна стать?
Піду знайомитись в "павутині"...
Рахую дні до весни,
Та пальців не вистачає,
Сіре небо, невиразні сни,
Мене просто лякає...
О, як я Вас розумію! Сама так чекаю весни! А от страх гоніть від себе!
Мандрівник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за розуміння,зима мабуть кожному набридла,від того ці рядни,особливо дістає сіре небо,сонце появляється раз на тиждень або і рідше,а про страх я швидше для рими написав
Мандрівник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Погода,особливо холодна зима з сірим небом і довгими похмурими ночами,підсилює ефект самотності,а взагалі самотність це нормальний стан для творчих людей
