Мої брати і сестри милі,
І Ви, Батьки мої любимі,
Я вам подякувати хочу
За вашу ніжність і турботу.
За мир і злагоду в душі,
Що ви даруєте мені,
За щирі й вірнії слова
І за правдиві почуття.
Пробачте милії мені
За всі слова мої лихі,
За неправдивість чи за сміх.
Моїх думок – мій гіркий гріх.
Пробачте милії мені
За дії кволії мої,
Що гіркий спомин ваших днів
Я щиро з вами не ділив.
Але, що можу я зробити,
Чи можу разом всіх змінити?
Хто дав нам владу чи слова,
Щоб біль назавжди відійшла.
Як гірко нам бува коли,
Не в силах щось змінити ми.
Але у тузі цій страшній
Є промінь світла золотий.
Це промінь щирої рідні,
Підтримка брата чи сестри.
Надійний тил моя рідня,
Я щиро дякую щодня.
За то ви милії такі,
Що серцю ріднії мені.
Дитинства спогадів туга
В нас міцним коренем вросла.
Не стану більше я тужить,
А келих хочу свій іспить,
За вас рідня моя і ви,
Сестричка мила і брати.
Цей келих я за вас підняв,
Щоб сірий день яскравим став,
За те, щоб в серці назавжди
Лишились ріднії мої.
Я зичу вам завжди добра
І щирих усмішок життя.
Бажаю міцним стать в душі
І всі негоди перейти.
Бажаю вам здоров‘я я
І мирного завжди життя.
Бажаю стати вам, брати,
Міцним фундаментом сім‘ї.
Запам‘ятайте назавжди,
Любов існує у душі!
Не забувайте ви добра
І не робіть ніколи зла.
Так в правді завжди ви, брати,
Шукайте істини усі.
Хай серце ваше серед зла
Знайде дорогу до добра.
Любові щиро зичу вам,
Хай світить ясне сонце там,
Де ваша хата і рідня,
Де шляхом стелеться життя.
Що можу ще вам побажати,
Чи можна словом все сказати.
Я вип‘ю келих свій до дна,
Хай буде щира в вас судьба!
