Я твоїм болем відболю,
твоїм печалем відпечалюсь,
від повеней журби й жалю
тебе в собі я заховаю.
Я сни твої передивлюсь;
забуду може , як любити,
та серцем серце захищу,
навчу тебе собою жити.
В долонях сонце принесу
і новий день заграє сяйвом .
Шкода, що в нас нема часу:
збужу тебе, а сонце сяде.
Тож краще я на тебе в сні
дивитись буду крізь тумани...
Так буде краще нам. Мені.
В тобі ховатись перестану.