UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Сергій Ранковий: **** Загублене щастя **** - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Відочка Вансель, 03.04.2013 - 22:50
Як будеш мені квіти ти куплять.То знай,що я тюльпани люблю дуже. І щоб багато,і не загортать. І лілії,троянди.Ось так друже. Люблю Гапчинську.Копії купи, Оригінали дорогі,ти знаєш. А потім вже до мене ти прийди. Ти місто Щастя швидко відшукаєш? Відочка Вансель, 03.04.2013 - 22:24
І квітів мені різних накупляв.Та краще би відправив Янголяток. Та краще би хоч щиро цілував, Хоч розумію-це лише початок. Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
По перше, я кажу, що не знайшов.По друге, радий, що за мене рада.  По трете, квітів ще я не купляв. Четверте, Янголят? Нема питання... 
Відочка Вансель, 03.04.2013 - 22:11
Та рада я,що ти знайшов кохання,Бо інколи не знайдем за життя. Цілуй її ти звечора до рання, Вона в теб найкраща і одна. Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, тобі Катеринка за гарне побажання.        Це я в тебе навчився 
Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Він чудовий, чесно. Мені сподобався. Та бачиш, в мене трішки інша думка. Але так і має бути, бо ми різні люди.   
Відочка Вансель, 03.04.2013 - 20:51
А поруч тебе щастя проходило,Та ти чомусь не бачив і не чув. За рученьку тебе воно водило, А ти цей дотик навіть не відчув. А ти його шукав чомусь світами, Вдивлявся у обличчя,що чужі. А міг його торкатися руками, А міг душою...Тільки навесні, Коли збагнеш,коли все зрозумієш. Постукаєш у двері і вікно- За руку потримать ти не зумієш. Бо час минув...Уже нема того, Як все дивилась в очі,виглядала. А ти примару лиш якусь шукав. Ти пам"ятаєш?Щиро пробачала. Що зразу ти її не покохав. Літа пройшли,щоб ти міг зрозуміти, Що кращої у світі не знайдеш. І наодинці будеш ти сивіти, Бо спогадами лиш тепер живеш... Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Не сумнівайся, коментар твій чудний,Але сумний і трішки гіркуват. Так, у житті це відчуває кожний, Коли в очах знайшов, а в серці щось не так. Я відповім тобі отак, мій друже, Що у житті моїм бувало і не раз, Зустріну я когось і тіло моє мліє, А серцем відчуваю - негаразд. Тому тепер шукаю я не тілом, Не вірю я тілесним відчуттям, Шукаю я тепер лиш тільки серцем, Те, що для нього буде відкриттям. Та бач, виходить так, що половинку, Свою знайти я досі не зумів, Тому гукаю поміж трав ранкових, Шукаю у кутку зажурених лісів. Та я не плачу, ти не думай. Бо знаю я напевно те, Що іншої тепер не хочу, Ніж та, що в серці моїм є. Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро вдячний вам, Христина, за відгук і за теплі слова.
Ірина Кохан, 03.04.2013 - 13:09
Дуже гарний вірш,Сергійку!!!! Такий легенький,ніжненький,мов хмаринка!!!!  
Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, тобі Іринка. Цей вірш такий, бо так я відчув твій вірш. Він є джерелом цього вірша, його ніжності і легкості. Тож дякую тобі за твої чарівні вірші.   
Олександр Яворський, 03.04.2013 - 12:21
нехай розступляться пухкенькі хмариі вітер теплим подихом шепне нехай швиденько зникнуть чорні чари тебе з'єднає щастя і мене. тоді вже ми сховаємось у травах ти, я і наше щастя осяйне і пустуватимем в закоханих забавах - цінуючи це щастя неземне. гарний вірш! Нехай щастя завжди буде поруч і ніколи не губиться.! 
Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Хай, друже, так воно і буде,І знайдемо ми щастя золоте, У кожного воно своє окреме, Та в тому й цінність його є. Дякую, друже, за твої прекрасні і щирі коментарі, а також за відгуки на мої коментарі. Я наче знайшов однодумця.  Так приємно, коли тебе розуміють і діляться з тобою своїми думками.  Щиро тобі дякую
Nikita13, 03.04.2013 - 11:21
Неперевершено!!!Дійсно, знати б, де воно ховається... Хоча, насправді, щастя всередині нас, в наших серцях, а ми не перестаємо шукати його в речах, по різних світах... 
Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, нажаль це правда.  Дякую, Мар"яна, за гарний відгук і розуміння.
Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, бо таким є вірш оригінал. 
Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Та не журися, це не принципове
Любов Ігнатова, 03.04.2013 - 04:12
Ти гукаєш мене серед поля,У холодних питаєш вітрів, Чи не я, то бува, твоя доля? Чи не щастя, бува, ти згубив? Ти збереш всі волошки небесні, Відшукавши мене в своїм сні, Подаруєш ці вірші чудесні, Заримованій нашій весні... Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
 Дуже мило  і ніжно Дякую тобі Любчикуза чудові рядки
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||
"осяйного ярила,"- 
