Я розбиваю себе назавжди,
Туманом стелюся по землі,
Казали люди: «Кохання вічне»,
Цікаво… це у якому житті?
Назад думками хочу в минуле,
Скільки яскравих, насичених фарб,
Ми малювали картини двоє,
Тільки були вони не про нас,
Я розбиваю себе назавжди,
Буду капелькою дощу,
Квіткою дикою при дорозі,
Полум’ям тліючого вогню,
Буду розказувати уривки,
Потім складати якісь пісні,
Може, пізніше, зберу докупи,
Те що розсипалось по землі,
Я розбиваю себе назавжди,
В цьому немає чиєїсь вини,
Просто так склалося історично,
Карти випали не такі,
Можна ще раз перемішати,
І розкинути заново,
Грати чесно чи махлювати,
Означало б почати гру,
Я колись була дама черва,
А тепер поміняю масть,
На винову чи на христову,
Краще дві візьму прозапас.
11.04.2013
