Сміюся, коли хочеться ридати ...
Я забуваю ... Щоб не прощати ...
Я ненавиджу неправдивих обіцянок ...
І від реальності я в мрії ховаюсь...
Я кажу ... Хоча боюся зізнань ...
Ловлю усмішки ... Знаючи, що не ті ...
Я розбиваю серце - за мить,
І жити змушую себе з цим ...
Я не хочу ... Але часто відпускаю ...
Не кажу я важливі слова ...
І назавжди я йду ... І не прощаю ...
Назад нема вже вороття.
Завжди серед друзів ... Але я - один ...
Я не вмію брехати ... Але й не вірю,
Яскравим посмішкам і чужим «Люблю» ...
Переживаю тяжко кожну втрату ...
І пізно, занадто, про прощення молю ...
Мене зрозуміти легко ...
Але занадто складно змусити,
До себе ближче підпустити ...
Я гордий - та це неможливо ...
Але я вмію - щиро любити …
