У невеликому селі,
Затиснутому з двох боків лісами,
З віддушиною поля і Росі,
Живуть двоє людей,
Хто є для нас з дружиною батьками.
Прості це люди, діти це землі,
Що трудяться на ній віками
Без вихідних,відпусток...
Живуть собі ,здавалося б, своїм життям
Та серцем й помислами завжди з нами.
Як горе в нас -у них журба ,
У нас біда -в них смуток і турботи,
А радість в нас - їх щастя осяє
І весело киплять у них роботи.
Ви рідні нам, ми вдячні вам,
Зате, що є ви і за те,
Що ви для нас зробили.
Нехай же довго сонце світить вам
І довго вас не полишають сили.
Рось - гарна річка, притока Дніпра.