Похмурніла пізня осінь,
Вже зимі вклонятись треба,
А герань красу приносить ,
Бо в красі завжди потреба.
Ой герань , моя ти доле,
Скільки зв`язоно з тобою!
Біля тебе я зустрівся із
Дівчиною одною .
А вона ж була красива
Із русявою косою,
Вже тепер моя дружина -
Постаріли ми обоє.
Знов герань на підвіконні,
В вазі чимсь до хвиль подібній,
Простягла свої долоні
В хаті тепій і привітній.
Холода не угавають,
Шапку грудень одягає,
Горобці жвавіш стрибають,
І синички заглядають.
А герань, неначе доля,
Розцвіла рожевим світом,
За вікном, неначе поле,
Вітер стогне самовитий .
Лиш герань цвіте нівроку,
В гордій усмішці новітній,
Хоч дивись, з якого боку,
А вона так само квітни.
