Ти не питай, навіщо людям
Разом триматися за руки
І шепотіти ласки милі
Злітати вдвох в далекий вирій
Ти не питай, чому же сонце
Із місяцем все грає в сховки
Чому вдень спочивають зорі
А люди губляться у ночі
Ти не питай, чи так буває
Що люди мають крила птаха
І вміють високо літати
На зорях ясних спочивати
Ти не питай, чому у горах
Час-простір губиться довкола
Чому так хочеться взлетіти
Але тремтиш і розум мліє
Ти не питай, бо я не знаю
Шукаю відповідь сама
Давай у всесвіта спитаєм
Щоб разом істину чекать
І не питай, звідкіль прийшла я
На небі зорею була
Й чекала, поки забажаєш
Мене в обійми твої впасть