Розіллялася, мов кисле молоко,
згустками хмарин по небу осінь,
облітає жовтень за вікном
листом із берізок жовтокосих.
Дихає на повні груди день,
морозцем придавлює листо́пад,
з листу облетілого росте
дивовижний різнобарвний клопіт.
Чухає гілки старий горіх-
він найперший скинув одежину,
визирають боязко з-під стріх
крадії солодкої ожини.
Терпне у повітрі запах груш,
яблука розсипалися долу,
квіти просять: не зривай,не руш!
І кивають кволо головою.
Вже дзвенять над світом дзвони кришталю,
паморозь бринить на павутинні,
засинає все навколо без жалю.
Одягла зима свій срібний капелюх,
поспішає радо на гостину...
