Затавруй мене зорею
Най на мені сяє.
Пломенить потужним блиском,
світиться, палає.
Я ж горітиму із нею доки сила буде.
Небосхил захмарить подив,
Слів забракне людям.
Бо неможливого не має!
Для тебе неможливого не має!
Тіло зпепелить проміння
Зоряного сяйва
Та у Небі зажевріє багряна заграва.
Як світанок усміхнеться рожево-кривавий
Звітріє в ранковій тиші зле, недобре, зайве.
Бо неможливого не має!
Для тебе неможливого не має!
Здимію у невагомість, вкутаюся в хмари.
Затавруй мене зорею заради забави.
Я ж горітиму із нею доки сила буде.
Небосхил захмарить подив,
Слів забракне людям.
Бо неможливого не має!
Для тебе неможливого не має!
