Гомоніла Україна,
Повставали люди.
БОЖЕ Правий, Справедливий,
Що ж це воно буде???!!!
Вкрали Волю, вкрали долю,
І Свободу вкрали.
На своїй святій землі
Жебраками стали.
Потурання і свавілля,
Нема сил терпіти.
Ой, підводьтесь з колін люди,
Землю боронити.
Ну а хто загинув, плачу;
«Слава вам герої!!!»
«По Тисині пливе кача»…
Я не здам без бою,
Тебе ненька Україна!!!
Будеш жити вільна.
Не здолає тебе ворог,
Не уб’є руїна.
Повставала Україна,
Здобувала ВОЛЮ,
І цю ВОЛЮ освятила,
Козацькою кров’ю.
Та й завжди були у неньки,
Зрадники підступні;
Пушкарі і Барабаші,
Брюховецькі трутні.
Та й завжди були звитяжні,
Ватажки Гетьмани;
Богуни, Сірки і Хмелі,
Незабутні славні.
Де Ви; батько Вишневецький,
Дорошенко вправний,
Наливайко і Мазепа,
Сагайдачний, славний???!!!
Де ви сильні наші воїни,
Ненька знов в облозі,
Вороги її руйнують,
А люди лють сльози.
Топчуть Вкраїну святу,
Де ми народились.
Прагнуть знову, як тоді,
Щоб ми підкорились.
Та не вже не втямить ворог,
Духом непідкорені,
Українці волелюбні,
Українці горді,
Бо вже ш наша кров сарматська,
Скіфська, кіммерійська,
Тече в жилих, тілах наших.
Ми є нація Арійська!!!
ID:
553807
Рубрика: Поезія, Історична лірика
дата надходження: 22.01.2015 20:32:56
© дата внесення змiн: 27.12.2016 14:58:34
автор: CONSTANTINOPOLIS
Вкажіть причину вашої скарги
|
