Осінній настрій в брудного неба,
Холодна кава в кутку біля гітари.
Ще досі чути звук трепетних струн.
Вони хочуть тебе бачити,
А тобі не терпиться померти...
І сонце рветься у кімнату,
Крізь тонкий шматок тканини.
Та ти не хочеш його бачити,
Бо ти вже хочеш помирати...
Закрила усі вікна щільно,
Та вітер так гуде невпинно!
Прокляття...
Проходитимуть люди повз будинок.
Та що тобі до них?
Ти хочеш помирати...
Думаєш так буде краще?
Тобі ніхто не заперечить.
Ти можеш так вважати.
Та пам'ятай: тебе, напевно, люблять.
Тебе хтось точно любить!
