Прокидалась зелень навесні,
Дув холодний вітер від ріки,
І ,здавалося, в примарнім сні
Ледь торкаюсь любої руки.
В травні, пам\'ятаю, до зорі
Чарував духмяністю бузок.
Поцілунок видався мені іскрою,
Що впала із зірок.
Ось і осінь в вікна загляда ,
І здавався ніжним серця щем,
Бо була весільною вода,
Що із неба пролилась дощем.
Все збулось, на радість тій весні,
Ні про що з сльозами сумувать,
Тільки хочу іноді у сні
Несміливу весну повертать...