Коли думки в нас часто не збігаються,
Кидаємось у бій, як вороги,
Емоції, як буря, підіймаються,
А потім - час мовчання і нудьги…
Стаємо злими і непримиренними,
Гординя на заваді, як завжди,
Та прийде час, і білими знаменами
між нами знову мир замайорить…
На жаль, бракує нам терпіння й мудрості,
Немає сили зупинити шквал,
Занадто емоційні, як у юності,
Нелегко часом втримати штурвал…
І ми у хвилях гніву захлинаємось,
Пірнаємо у прірву самоти,
А потім перемир’я, щиро каємось,
Між нами зводимо нові мости…
Життя, як серпантин доріг, звивається,
Веде нас до нескорених вершин,
Зустріти щастя кожен сподівається,
Відчути, в цьому світі - не один…
Іноді намагаємося довгий час стримуватися, і в результаті у душі стільки негативу накопичується, що потім виривається назовні лавина, то може краще час від часу звільнятися від емоцій, але не на людей, а, наприклад, бити посуд)))