Хто розбиває нам серця?
Руйнує вщент всі наші мрії?
Змушує до вічного каяття?
Й дотла спалює надії?
Хто видирає з пам'яті щасливі спогади?
З душі останні клаптики добра?
Друзів перетворює на ворогів?
Краде у осені залишки тепла?
Хто змушує завжди здаватись?
Не вірити нікому, навіть і собі?
Хто каже через біль усміхатись?
Хто? Ніхто інший, як не ми самі.
