Світ - місце самотнє, забуте,
Де скніють убогі, жирують багаті
І долі маленькі розігрують в карти
Правителі власні, або з нудьги
Війни посіють, щоби побільше
Зійшло хрестів - омертвілих садів, -
Чорних пекельних руйнацій людини.
Без того ж вмирають легко та важко,
Просто, відважно в нерівному бою
З часом лихим на полі Обставин
Кожного дня, кожну годину,
Навіть хвилину, майже секунду...
Хвороби, випадки, зношеність тіла,
Усе видається марним чи тлінним ?
Та все ж ведеться чиясь боротьба,
Шлях нагору проторують зусилля,
Щоб інші також не боялися йти
За покликом серця у прірву мети...
