Сидить боєць, зазнавши болю,
І сум, і горе, і біда.
Чи покарала його доля?
Забравши найцінніше -
Брата...
Разом жили, разом навчались.
Разом пішли у перший клас.
Не знали горя,
Біди не знали.
Любили батька, любили матір.
Любили рідную землю.
Любили сонечко яскраве,
Що гріло душі ті ясні.
Та ось настав той лютий час,
Коли вороги напали.
Почали грабувати і вбивати,
І рідну землю ображати.
І не змогли брати дивитись,
На те свавілля ворогів.
Взяли зброю, пішли битись,
За рідну мирную землю!
Бій ішов важкий,
Боролись тяжко.
Щоб відтіснити ворогів.
Щоб знищити свавілля, не звіра.
Та ось неначе все завмерло,
Зійшлися небо і земля.
Несеться звістка -
Брат загинув,
Заплакала земля...
"Я пишаюсь тобою мій брате.
Що ти загинув за батьків.
Що не здолав тебе той страх.
Що мучив більшість побратимів."
"Тож спи спокійно милий брате,
Не дам образити нікого.
Любитиму батьків і землю,
І сонечко ясне , і Бога!"