Ти знаєш мене краще, аніж я
думкам собі дозволю зупинятись,
виводити очей чорнильних надпис
і завмирати на Твоє ім'я.
І сумніватись тисячі разів,
але потугами переконання
лишатися як посмішка остання,
яку в мені Ти спалахом прожив.
А липа пахне. Золотим пилком
запалює цитриновий ліхтарик
і світло проникає поміж хмари
вбирає тіні сумніву ковтком.
І день за днем , неначе лабіринт.
Пройти його можливо неквапливо...
Аби в ліхтариках із липи тліло
пахуче світло кольору "цитрин".
Это в Вашем духе написано. Переплетается тонкое восприятие красоты мира и философский его анализ. Также же, как и в вашей душе тесно обнявшись, уживается девчоночья восприимчивость прекрасного и мудрость уже женская. Как-то так... Это не всегда сочетабельно бывает по жизни, но когда получается - круто. Как кисло-сладкий вкус. По отдельности - на любителя. А вот вместе - то шо дохтур прописал. Спасибо Вам, Наташа. Вы удивительная.
гарно 
