Ой, у парі не стриножені
лягли відпочити коні,
біля них дрозди стрибали,
поживу собі шукали.
Гарні коні, парк шумить,
вітерцю не відпочить:
приганяти хмари сірі
і водить по небу нині.
Верховіттями шуміти,
стиха вітерцю гудіти,
не тримати на припоні
сіро-білі хмари-коні.
Небо наче їх дражнило,
свою сірість загубило,
над озером угорі
білі коники пливли.
Сіра голова і хвіст,
біла шия наче міст,
заблищить копитце
білосніжне й чисте.
Вітерець по небу гнав
і швидкості додавав,
вдалині вони пливли,
доганяли там човни.
Човники може у порт:
Porto Franko і вперед,
коли туди допливуть,
озеро дощем поллють.
А що справжні гарні коні
ще дрімають на припоні?
Скоро вже по них прийдуть
і додому заберуть.
Продовження: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741466
18.06.2017.
Фотографія автора.
Івано-Франківська область.