UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Окрилена: Чи говорили колись з Вами вІрші? - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Окрилена відповів на коментар Скрипник Олександр, 21.03.2018 - 11:32
Дякую! Вітаю зі Днем Поезії саме сьогодні  
Салтан Николай, 20.08.2017 - 14:22
Вірші, ніби уявні друзі. Подібні - зрозуміють, а інші - покрутять пальцьом 
Окрилена відповів на коментар Юрий Стайер, 29.07.2017 - 18:57
так.. а щодо власних? Чи втручаються вони у Вашу тишу?
Юрий Стайер відповів на коментар Окрилена, 29.07.2017 - 19:19
Аякже))) Навіть уночи не дають заснути, серед ночі хапаю олівець щоб записати потрібну риму)))Але це неважливо, важливіше щоб ваші вірші знаходили свого читача, щоб вони жили своїм життям...))) Ol Udayko, 27.07.2017 - 21:57
Вірші для мене – як нав’язлива ідея,Бо переслідують мене, не був би де я...  
Анатолійович, 24.07.2017 - 20:49
Знаєте, бувало, що і вони зі мною, і я з ними... Хоча посторонні не завжди то розуміють, ім видається, що поети трішечки з палати №6... 
Окрилена відповів на коментар Анатолійович, 24.07.2017 - 23:44
Ну не знаю... З точки зору психічного здоров'я і підходу до нього ВООЗ , то близько 90 % відсотків людей не дотягує до абсолютно здорових..А з точки зору мистецтва - то це не поодинокі випадки, коли за допомогою творів є намагання проникнути у якісь паралельні світи , оживити їх і навіть вести діалог... Дякую Вам за небайдужість до цього вірші 
Окрилена відповів на коментар Тетяна Луківська, 24.07.2017 - 23:46
Тоді Ви Ініціаторка . Це ж прекрасно! Дякую Вам, Тетяно, щиро Я люблю Вашу присутність тут...
Радченко, 23.07.2017 - 20:23
Кожен, хто пише вірші, відчуває саме такі почуття, як у ваших роздумах.
Я все думала про долю віршів після їх написання чи публікування. Як їм у вільному плаванні? Чи навчені вони добре долати відстань? Дякую....
Валя Савелюк, 23.07.2017 - 14:41
я опинялася пару разів "усередині вірша"  свого чи своїх - там... там добре думаю, Ви зі своїми вмієте говорити
Окрилена відповів на коментар Валя Савелюк, 24.07.2017 - 23:57
Дякую Вам щиро, що не оминули Вашими переживаннями щодо стосунків і власними творами. Дуже радію нашому віртуальному контакту  Щодо себе, то намагаюся знайти різні теми для повернення до попередніх творів і не тільки своїх. Психологія сприймання - це теж ціла наука, в один момент Ти сприймаєш твір "на УРА", а іншого разу - не має бажання читати. Я до цього вірша підійшла випадково - в перукарні ... Читала в проміжках очікування книжку (серйозна тема - паліативна допомога в рамках соціального арт-проекту) і не повірите... але намагаючись відволіктися від розмов перукарок відкрила випадково сторінку з абзацом, де йшлося про те, що кожен майстер розмовляє вряди-годи зі своїми роботами, як із дітьми. Дослівно не пам'ятаю, але про перукарів теж згадувалося, що вони таке враження стрижуть не ножицями, а язиками... Себто постійно розмовляють, аби зачіска вдалася...Це звісно, до слова, але зловила себе на думці, що випадкове - це те несвідоме, що перше спадає на розум і тому має право на існування. Валя Савелюк відповів на коментар Окрилена, 25.07.2017 - 07:37
у Андрєєва, здається, висловлено думку, що твори - це духовні діти того, хто їх "сотворив" я знаю, що наші вірші - це атмосфера, середовище, світ який ми для себе ж і створюємо, ми за них відповідаємо, чи ще можна сказати - пожнемо, що посіяли, добре, якщо ця атмосфера "з озоном" і тим, хто нею (атмосферою) дихав, крім автора, таке додало сил і світла для Росту і Розвитку, якщо ж навпаки то - відповідальність за чиїсь "депресії" чи пригніченості також доведеться приймати автору тих творів... те що ми пишемо, а особливо публікуємо - створює емоційні(астральні) духовні світи-середовища... колись я спитала себе - як мені буде серед віршів власних, коли вони стануть моїм світом (бо куди ж вони подінуться? вони - є... і вони - мої) - від тих пір не пишу нічого "темного", депресивного, печального, агресивного і т.д. - намагаюся не забруднювати спільну "ноосферу" і не тільки Землі це може приватна моя "філософія" відповідальності за тих, "кого приручив", але вона така... так - вірші - це духовні діти, я своїх люблю і не тільки своїх - але й дітей багатьох інших "творців", з якими мої дружать Ваші - серед тих, обраних колись розкажу, як побувала "всередині вірша" - це, по перше, повноцінний просторовий об"ємний світ, здається, там немає часу, але є - стан (состояние) - освітлення; мені там було прекрасно - там був плавний м"який ритм, ясно-сонячно зелено і рясно, зрима єдність усього, там була - гармонія... там було класно - може тільки мені, але цього вже дуже і дуже не мало я люблю свої вірші - не за те, що це я їх написала, а за те, що вони ТАКІ... цікава розмова... і я Вам вдячна за радість спілкування з Вами і позитив від спілкування з Вашими духовними дітьми (коли прочитаєте - видаліть ці мої багатослівні зізнання, вони нікому крім нас двох не потрібні, вони можуть бути сприйняті негативно кимось стороннім і як ніби я похваляюся чи "несу маячню", як то часто сторонніми сприймається)))
Окрилена відповів на коментар Світлана Семенюк, 24.07.2017 - 23:58
Світланочко, щиро дякую Вам за увагу й оцінку Вашу!
Так, у кожного з нас є свої хвилі після "буремного" написання чи прочитання твору... Дякую Вам, Анно, за увагу і розуміння. Щиро радію Вашим відгукам і розмовам
Окрилена відповів на коментар Анна Яковчук, 23.07.2017 - 10:59
Дякую, Анно, мені приємно, і цінне прочитання
|
|
|
|||||||||||||||||||||||
