-Життя моє, чому ти зажурилось?
А мене завжди просиш:-Не журись!
Життя моє, що тебе засмутило?
А мене вчиш постійно:-Усміхнись!
Сумні часи?.. Я знаю, ти ж говориш:
-Життя прожить, не поле перейти.
Є тут солодкого... і є гіркого,
та хочу, щоб мені раділа ти.
-Смієшся знов?!. Та бачу твої сльози!
Мене ж навчаєш вірити завжди,
що змінюється все у нас на краще.
То ж мені радиш:-Вір! Вперед іди!
Хвилюєшся, що нам даєш так мало?!.
Ти ж йдеш вперед... І ми з тобою йдем.
Слово твоє орієнтиром стало.
Багато є вже те, що ми живем!
Життя моє, ти знову усміхнулось?..
Всім до лиця усмішки осяйні.
Життя моє... Ти в кожного єдине.
Ти нам радієш всім, а ми - тобі!
ДЯКУЮ, ОЛЕКСО! ПОДОБАЄТЬСЯ МЕНІ ВАША ПОСМІШКА! 
