Бідна, зморена красуня,
вона не має сил бороться.
Стоїть в розрусі геть сама,
в розірванім на клапті платті.
Й не знає чому на неї молодую,
упала ця гора.
Дитиною ж так мріяла вона,
так сподівалась на гарну долю, щастя.
Ні, не для себе,
для свого всміхненого роду,
що завжди йде до перемоги.
Стоїть терпить усі тортури й муки,
від ворога свого.
Кровили рани і у душі нестерпно так пекло.
Та Україна не зронить жодної сльозинки.
Бо знає, що справедливість переможе!
Незламна, незалежна,
вона не впаде на коліна, боротиметься до кінця.
Без волі не має ж цінності життя!
Незламна Україна! Незалежна! 
