Осінній дощ і знову плачуть квіти
Гойдає вітер оголені гілки
У мріях я хотів тебе зустріти
Та не судилось бути там де ти.
І річ не втім хто винен чи не винен
І ні до чого запізнілі каяття
Природа і життя-вони єдині
У цьому сутність нашого буття.
А ми на рубежі знову з тобою
Не зовсім впевнені у сумнівах своїх
Тому не вистачає нам спокою
У цих похмурих днях перехідних.
Шукаємо чим можна порадіти
Фарбуємо у жовте краєвид
У тих миттєвостях що маємо зустріти
Розтоплюємо недовіри лід.
12.12.2017
прекрасно
