Я побачила Його здалеку. Він швидкою ходою, не шукаючи дороги чи стежки, навпростець гонився за мною. Він дуже поспішав, суворішав на ходу, прискорюючи її. Я відчувала Його подих, ось – ось від наздожене мене. .. Вже Він торкнувся мого волосся, взяв тихенько за руку, випереджаючи, ніжно – ніжно обняв мене, дихнувши, спершу збоку, потім, забігаючи наперед – прямо в обличчя. Холодна свіжість Його торкнулася моїх, щік, очей, губ, які Він пестив до нестями лагідно і терпляче.
Мені хотілося від Нього втекти, але він міцно схватив мене в свої сильні, вогкувато – прохолодні «руки». Його було так багато. Я почувалася маленькою піщинкою і його сильних обіймах. Він своєю присутністю заполонив все навкруг. За Ним не було видно ні дороги, по якій кожного дня ходила, ставка, який зазвичай виблискував своїм сріблястим плесом, дерев, що мовчки стояли обабіч дороги. Не видно було великої гладі безкрайнього неба, ні золотого ріжка Місяця, ні голубих зірок розсипаних нашвидкуруч. Кругом був лише Він. Один Він і більше нічого. Чому Він поруч, коли чекала зовсім іншого? Невже біль і щем моєї душі так Йому до вподоби? В мене не було настрою, та Його це зовсім не бентежило!? Він бачив сум в моїх очах – і це Його зовсім не розчаровувало. Нарешті, мої думки були дуже далеко від Нього, а він обіймав мене ще дужче.
Мені хотілося лишити Його і полинути в свої нездійсненні мрії, якими були переповнені всі мої думки , надії і сподівання. Та Він мене ні на мить не відпускав…Ми були з Ним лише вдвох, цього похмурого зимового вечора, одні – єдині…
По моїх щоках котилися сльози, чомусь холодні – холодні, як крига. Чиї вони, мої чи Його? Вже зрозуміти важко. Та й часу для роздумів майже не лишись, Я вже була біля свого будинку. Відкрила двері і поволі повернулась до Нього. Він нікуди не пішов. Стояв похмуро, з надією дивився мені прямо в очі. Я на прощання змахнула Йому рукою, подарувавши втомлену посмішку і тихо промовила:
- Спасибі, що провів мене додому. Мій вірний і невибагливий друже, .. Тумане.
14.02.2014 року.
В.Рубан.
Неперейиайтесь 
В попередньому коментарі - описка в слові "зразу"
