Ось уже і сорок днів минає,
Як відійшов він в інший світ...
І навіть літо відчуває,
Що посірів весь білий квіт...
Нестерпні болі його рідних,
(Неначе літом випав сніг),
Від побратимів і сусідів,
Пишу слова я від усіх...
Болі не вимовить словами,
Та усе ж далі треба жить,
І співчуття,скажу між нами,
Усім присутнім тут болить...
Все найболючіше для мами,
Її дитя в землі лежить,
Для брата і сестри, й родини,
Ще його постать й голос снить...
На жаль, все в світі кінець має,
Колись усі ми відійдем...
Лиш пам"ять вічна не згасає,
Допоки в світі ми живем...
То ж пом"янем його сьогодні,
Схиливши голови в журі,
Ми не забудемо ніколи,
Й справи його будуть живі!..
Спокійно спи,синочку, брате,
Тебе земля вже обняла,
Хай вона пухом тобі буде,
Й оберігають небеса!..