«Заваріть мені, дівчата, каву з молоком
Та солодку, щоб відчути вічність…»
Подивлюсь на небо за вікном
І на мить забуду про трагічність.
Про трагічність, що вросла в життя -
Цвинтарі, могили побратимів.
За роки війни в наше буття
Смерть ввійшла, наче з минулих фільмів.
Пригадаю, матінка колись
Каву з молоком мені варила.
Пироги як у печі пеклись,
І за двійки все мене сварила…
А тепер вертаюся з війни.
Добре цілий, тільки серце в ранах
І в душі біль з крихтами вини,
Що своїх розсіяв на курганах.
Заваріть мені, дівчата, каву з молоком
Та солодку, щоб на мить збагнути.
Ще життя в нас точиться струмком,
Сила є мир й спокій повернути.
автор Вікторія Скуратовська-Кравченко