А що тобі до мене,
до днів моїх печальних,
що дно від сліз солене,
що вбив мене морально.
З дощем все плачу тишком
і тішуся, що жи́ва,
що не сама у ліжку
нещасна і щаслива.
Тобі немає діла,
що я сумна донині
і хустка чорно-біла
не личить берегині.
Тобі тепер байду́же,
думками не зі мною,
осіннє листя кружить,
а я себе поко́ю…
